Подаємо мовою оригіналу.
“Зранку звично почитала новини, задоволено почухала пузік від гарного врожаю бавовни в Криму і від того, як там всі бігають, суєтяцця.
Аж раптом натрапила на новину про то, шо в сочі щось там палає.
І це не пердаки. Вірніше, спочатку нє, а потім вже да.
Рскіє висолопивши язика прикладають циркуль і лінійку до мапи, міряють відстань між “зачєм ми туда полєзлі — Сочі”, шепочуть “нєужелі, госпаді” побілілими губами, а ми регочемо, чухаємо пузіки і кажемо “етонєми”
Нарешті ця немита свинолупія буде сіпатися від кожного гуркоту і щоразу міряти відстань, намагаючись второпати, це Хаймарс дістав до їх мухосранська, чи якась балалайка недопалок в листя кинула.
Бросай куріть, іді домой.
