Інтернет видання uazsu.fun з посиланням на Микола Нога повідомляє.22 травня, під час виконання бойових завдань, загинув Максим Киричук – командир мотопіхотного батальйону. Його смерть стала страшною і непоправною втратою не тільки для родичів і близьких, але й для всієї України.Максим Юрійович Киричук — майор Збройних сил України, відомий учасник російсько-української війни. Відзначений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.Максим народився 23 березня 1989 року у смт Борова Харківської області. Після здобуття середньої освіти та проходження військової служби юнак поступив до Львівського інституту сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного національного університету «Львівська політехніка», який у вересні 2009 року набув статусу Академії сухопутних військ.У 2014 році Максим Юрійович став на захист рідної країни. За буремні часи війни побував у багатьох гарячих точках фронту. Пройшов Дебальцеве, Авдіївку, Слов’янськ. З 2016 року був призначений командиром мінометної батареї в одному з батальйонів, а у 2017 році обійняв посаду заступника командира батальйону з озброєння. На фронті зустрів своє справжнє кохання, а згодом народився маленький син Кирил.З березня минулого року Максим Киричук командував батальйоном і став для багатьох наших земляків мудрим наставником і прикладом для наслідування… Таким він залишався до останнього дня життя, коли очолив контрнаступ на рашистських окупантів на одній з найбільш небезпечних ділянок фронту.Ми згадуємо Максима Киричука як людину щиру та щедру, яка вміла цінувати життя і не втрачала надії в найскладніших обставинах. Він обожнював спорт – футбол і біг, з насолодою вирушав на рибалку. Вмів готувати і мав цілу низку «фірмових» рецептів. Запросто міг самотужки зварити борщу і нагодувати бойових побратимів. Коли видавалася вільна хвилина, мріяв про те, як побудує просторий і затишний дім та запросить на гостини родичів і друзів. Хотів після війни здійснити «всеукраїнську подорож» і відвідати всіх-всіх рідних, яких дуже любив…Він ніколи нікого не боявся і завжди казав правду. Був дуже людяний і чесний, хвилювався за кожного солдата. Посеред воєнного пекла Максим Киричук не злякався і не сховався за спини підлеглих, а першим вийшов на передову.Вічна пам’ять Вам, шляхетний командир воїнів Світла!Ви – приклад для кожного солдата і військового керівника, приклад для кожного з нас. Як треба любити Україну та боротися за неї.Слава Герою!Слава Україні!
