Минуло рівно 7 років, як російські окупанти з переносного зенітно-ракетного комплексу збили літак Ан-30Б. Український борт
За штурвалом Ан-30Б був підполковник Костянтин Могилко – досвідчений льотчик, якого знали у 34 країнах світу.
Справжній ас, командир транспортної авіаційної ескадрильї «Блакитна стежа» 15-ї бригади транспортної авіації до останнього відводив літак від міста, віддавши екіпажу наказ покинути борт літака… Це дозволило врятувати життям сотням мешканців населеного пункту. Літак упав під кутом 80 градусів – північніше Слов’янська – поблизу села Пришиб.
![](https://patrioty.org.ua/images/2021/06/06225402__large.jpg)
Ціною власного життя він урятував сотні мешканців цього населеного пункту. За цей подвиг Костянтин Могилко посмертно відзначений званням «Герой України». Тепер ім’ям полковника Костянтина Могилка названо площі та школи в українських містах, встановлено погруддя й меморіальні дошки. Ім’ям Героя названо літак Ан-30Б в його рідній ескадрильї, до списків якої Костянтин Могилко зарахований навічно.
![](https://patrioty.org.ua/images/2021/06/06225040__large.jpg)
Рятуючи сотні мирних жителів, підполковник Могилко і його бойові друзі відвели літак від житлових кварталів. Ціною власного життя…
Колись, ще за радянських часів, Роберт Рождественський і Оскар Фельцман написали щемну пісню «Огромное небо одно на двоих» — про військових пілотів:
В могиле лежат
посреди тишины
Отличные парни
отличной страны.
Светло и торжественно
смотрит на них
Огромное небо,
громное небо,
огромное небо —
одно на двоих.
Але хай там що, у серцях українців Костянтин Могилко і хлопці з його екіпажу, які загинули під час виконання військового обов’язку, аби жила Україна, житимуть вічно. Бо герої не вмирають!