18 травня Андрій Єрмак запросив мене на зустріч в Офіс Президента України. Через повагу до інституції президента України я пішла. Зустріч відбулася наступного дня о 17 годині.
На ній також були Олександр Ольшанський (заступник голови виконавчого комітету Національної ради реформ) та Стас Грещишин (виконавчий директор ArcUA.org). У мене виникло питання, чи голова виконавчого комітету реформ Міхеіл Саакашвілі взагалі знав про цю зустріч, бо його там не було.
Під час зустрічі Єрмак озвучив бажання (своє і начебто президента також), аби я долучилася до Національної ради реформ.
Моє питання про те, в якій ролі мене бачать (у складі самої ради реформ, чи у виконавчому комітеті, чи у складі робочої групи) було переадресовано до Олександра Ольшанського, який не міг чесно відповісти нічого конкретного, адже дізнався про тему зустрічі безпосередньо під час розмови.
На запитання про плани щодо реформ, та на яких сферах вони будуть зосереджені — відповіді не було.
На запитання про структуру, функціонал, повноваження виконавчого комітету та плану щодо побудови роботи — відповіді не було.
На запитання, чи будуть робочі групи виконавчого комітету формувати політику та пропонувати реформи, Єрмак не відповів, а знову спрямував питання на Ольшанського. Він також не зміг відповісти, хоча в Указі президента, який був підписаний Зеленським, зазначено, що виконавчий комітет буде це робити.
На запитання про загрозу дублювання функціоналу уряду та міністерств й майже гарантованих конфліктів — відповіді не було.
Десь на 10-й хвилині зустрічі Андрію Єрмаку треба було прийняти “важливий” дзвінок, після якого він вже не повернувся. При цьому сама зустріч почалася із запізненням на пів години.
Після цього мала цікаву розмову з Олександром Ольшанським про нові успішні практики у протидії COVID-19, які вони впровадили на Новій Пошті.
Що виходить у підсумку?
У мене зі Стасом склалося враження, що голова Офісу президента організував цю зустріч скоріше через чиєсь доручення і “для галочки”. Фактично в реальності не було ніякої пропозиції доєднатися до Нацради реформ. Виглядає так, що все було зроблено для того, щоб згодом можна було стверджувати, що Уляні Супрун пропонували, але вона не захотіла.
Лідерство полягає у тому, щоб максимально вкладатися у досягнення мети, та створювати умови і середовище для вашої команди, які сприяють цьому. У футболі чи будь-якому іншому командному виді спорту це означає, що тренер та керівництво працюють на перемогу. Гравці, які грають виключно заради зарплати чи успішної кар’єри, зрештою, не стають чемпіонами. Щоб стати чемпіоном, ти не можеш готуватись просто для того, аби ставити галочки про виконані завдання чи плани реформ. Ти готуєшся і важко працюєш, аби бути готовим подолати будь-які випробування, які життя поставить перед тобою. Кожного дня ти працюєш, щоб перемагати. Схоже, таким тлумаченням лідерства не користується команда президента.
Сьогодні президент на пресконференції вкотре наговорив безліч дурні й брехні про медичну реформу та фантастики про нібито ефективну протидію COVID-19 урядом України. Це суперечить фактам і здоровому глузду. Зокрема, слова президента під час пресконференції суперечать тому, що мені озвучували Єрмак та Ольшанський на початку зустрічі про підтримку змін.
Такий спосіб роботи і комунікації — це шлях до поразки не лише Володимира Зеленського, Андрія Єрмака та їхньої політичної сили. Це шлях до поразки всієї країни.
